Декоративно-прикладне і образотворче мистецтво на Чернігівщині розвивається значними темпами і набуває все більшої популярності серед населення області та України в цілому.
Майстри Чернігівщини представляють мистецтво нашого краю не лише на території нашого краю, але й далеко за його межами, презентуючи його на високому рівні на міжнародних заходах.
Робота майстрів декоративно-прикладного мистецтва та самодіяльних художників посідала й продовжує посідати важливу роль у естетичному вихованні населення, адже митці відроджують, збагачують, поширюють традиції українського народу, передають свій досвід наступним покоління, про що говорить кількість художніх промислів в області і в Україні в цілому, поповнення традиційних видів мистецтва новими і сучасними.

Один з найпопулярніших у нас на Сіверщині вид прикладного мистецтва – вишивка.
Народна вишивка – один з найдревніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор виконується на різних тканинах, шкірі тощо бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням, сріблом і золотом.
Цей вид мистецтва виник дуже давно. Зразки найдавніших вишивок в музеях Європи відносяться до V ст. нашої ери. А пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Наприкінці ХVІІІ ст. в окремих регіонах Чернігівщини розвивались скляне та гончарне виробництва.
Гончарство - обробка глини та виготовлення різноманітного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, збереження й подачі на стіл тих чи інших страв (горщики, миски й полумиски, глечики, макітри, гладишки, баньки, барильця, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо.
Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Чернігівщині це: Ічня, Городня, Короп, Ніжин, Олешня, Кролевець, Шатрищі, Семенівка тощо.
Найкращі традиції гончарства та кераміки продовжують такі майстри Чернігівщини як Янков С.Т., Фалалєєва С.В., Цупко О.А., Піщур А.С., Луцук О.С. та багато інших.

Дерево - найбільш доступний і красивий природний матеріал на Поліссі. Адже Чернігівщина має один з найбільших творчих потенціалів і одні з найкращих здобутків у галузі художньої деревообробки. Наші талановиті земляки не тільки зберегли, а й розвинули традиційне мистецтво, надто ж у Чернігівському, Новгород-Сіверському та Ніжинському осередках.
Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Деревообробними промислами тут займалися з часів прадавніх слов’ян. У ХVІІІ-ХІХст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. В цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці); у техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів). Розвивалось у краї й ажурне (пропильне) різьблення, яке найбільш часто використовували у декорі дерев’яних архітектурних споруд. Високорельєфне різьблення застосовували у декорі різних деталей іконостасів, рам для дзеркал, меблів.

Народилася Наталія Василівна 6 лютого 1940р. в чудовім поліськім краї Чернігівщини, серед луків і лісів села Рябці. Заквітчана земля, чудові польові квіти, трави, напахчені настоями на сонці, назавжди увійшли в її життя. І вдома дівчинка жила серед такої ж краси – барвистих квітів і трав, але вже рукотворних, створених маминими руками. Хоч як бувало не натрудиться за день Анастасія Семенівна, але завжди знайде час для вишивання. І тут же поряд з нею – донька.Позирає зацікавленими оченятами на вправні мамині руки, з-під яких виходять чарівні квіти. «Ой, як хочеться і самій спробувати! Чи вийде так?»
Перший рушник вишила, коли навчалася в третьому класі. Потім подібних рушників буде багато, але найбільш пам’ятним став той, перший, з нескладним квітковим орнаментом.
Не тільки вишивати навчалася Наталія від мати і бабусі. Від них перейняла уміння готувати смачні страви. Це й стало справою її життя. Шлях дівчини проліг до Чернігова. Тут вона закінчує торгово-кулінарне училище, пізніше – торгівельно-економічний інститут.[color=blue]

Наталія Войстрикова народилась 4 червня 1966 р. у Щорсі.
Наталія – майстриня художньої обробки шкіри.
В 1987р. закінчила Косівський технікум народних художніх промислів імені В. І. Касіяна за спеціальністю майстер художньої обробки шкіри. Після закінчення працювала творчим майстром, художником-оформлювачем на виробництві, викладала в ДХШ міста Чернігова. З 2006р. працює керівником студії художньої обробки шкіри в Центрі народних ремесел для дітей та юнацтва.

Сапроненкова Оксана Олександрівна – народилася 2.03.1964 в м. Рига. За освітою - технік-картограф. Працює у стилі нетрадиційної різьби по дереву (пластика природних форм, коренепластика, сувель) з 2002 року. Оксана захоплюється пластикою природних форм, що приховується у деревині капів та сувелів. Цей вид творчості був відомий у Росії ще до революції. Малюнок текстури капа на зрізі – це складне переплетіння річних шарів, що переливаються при зміні кута освітлення.В хорошого капа на зрізі видно річні шари і серцевини сплячих нирок у вигляді безлічі концентричних кругів і темно-коричневих крапок. Чим більше таких крапок з концентричними кругами, тим живіше й декоративніше малюнок. Сплячих нирок зазвичай буває більше в стволового капа, тому текстура на його зрізі красивіша, ніж в капо-корня, і деревина його більше цінується у майстрів. Інший раз текстура капа має настільки химерний малюнок, що при деякій уяві в хаотичному переплетінні деревних волокон можна розрізнити образи фантастичних тварин, пейзажі. Неможливо знайти хоч би два шматки капа з однаковим малюнком, тому столярні вироби, що мають одну і ту ж форму, все-таки не схожі один на одний і кожен з них неповторний.

Пікунова Вікторія Вікторівна народилася 12.10.1967 року м. Чернігові. З самого дитинства батько прищепив любов до образотворчого мистецтва, природи, почуття прекрасного. Живопису навчалася самостійно.
Роками вона працювала над собою і дуже виросла в професійних художніх питаннях.
Її творчість відрізняється високою майстерністю, світлими, веселими життєрадісними кольорами. Член «Деснянської палітри» з 2009р.
Її роботи були відмічені в журналах «Four seasons» та «Holiday Gift Guide» в Америці.
Твори знаходяться в приватних колекціях Європи і СНГ.

Віра Бондаренко(Летошко) народилась на Чернігівщині в 1964 році, почала малювати з дитинства. Навчалась в Республіканській художній середній школі ім. Т.Г.Шевченка у м. Києві на живописному відділі.
Весь час працювала художником-оформлювачем, займалась декоративним розписом та малювала картини для душі. Мої улюблені жанри: - пейзаж та натюрморт. Зараз я освоюю техніку мастихіно. На даний момент я – член спілки художників-аматорів «Деснянська палітра». Крім того мої роботи в якості нагороди були представлені в конкурсах "Слова имеют силу" декоративна тарілка «Княгиня»http://muzikadogdia.livejournal.com/48495.html,"Мой друг инет" - картина «Семаргл» http://muzika-dogdia.livejournal.com/76323.html

Грицюк (Загреба) Олена Віталіївна народилася у 1974 році у Кривому Розі, але рідним вважає Чернігів, у якому ходила у художню студію і навчалася у школі у фізико-математичному класі. Професію архітектора здобувала спочатку у Дніпропетровську, потім у Києві. Закінчила аспірантуру. Вийшла заміж і залишилася жити у Києві. Народила сина. Займалася науковою діяльністю, виступала на конференціях, публікувала статті по архітектурі у наукових виданнях. Розробила біля сотні архітектурних проектів різноманітних об’єктів по всій Україні і вже багато з них побудовано. Працювала головним архітектором будівельної компанії «РіСТ» холдингу «Trade-line». Повернувшись до Чернігова, працює архітектором-головним спеціалістом в проектному інституті «Архпроект».
З 2009 року член Конгресу літераторів України і творчої організації самодіяльних художників Чернігова «Деснянська Палітра».
Олена також пише вірші, які звучать по радіо, телебаченню, публікуються у газетах, журналах (“Літературний Чернігів”, “Борисфен”, “Дивосад”, “Соты” та ін.), у декількох збірниках.
Графічні і живописні роботи були представлені на виставках молодих художників у Чернігівській галереї сучасного мистецтва “Пласт-Арт” (2002, 2004), у Чернігівському державному технологічному університеті (2004), у музеї М.Коцюбинського (2004) і бібліотеці імені М.Коцюбинського (2004), на виставці графіки до книги „Дія Чар-зілля” в ДК „Арсенал” в Київі (1997), на виставці проектного інституту «Архпроект» до Дня Архітектора (Чернігів) (організатор О.В.Загреба (Грицюк)).
Виставки власних ляльок Домашнього театру були представлені у Чернігівському державному дитячому ляльковому театрі імені О.Довженка в рамках Міжнародного фестивалю лялькових театрів (2005), Чернігівському державному технологічному університеті в галереї в галереї ім. Багіна (2007), в галереї компанії Трейд-Лайн в м. Києві (2008).