З вересня місяця 1986 року і до сьогодні цей колектив активно пропагує українську народну пісню, дає їй безсмертя, а глядачам прекрасні хвилини відпочинку.
В репертуарі колективу: родинно-побутові, ліричні, жартівливі, весільні пісні, а також пісні воєнних літ.
Багато років художнім керівником на добровільних началах була Наталія Іванівна Адаменко, тодішній музичний керівник дитячого садочка „Сонечко”.
Пісні виконувались у супроводі баяна і акапельно, а було їх вивчено більше сотні.
Перші пісні – це пісні їхніх мам, бабусь, прабабусь.

Відомий в Україні і далеко за її межами зразковий спортивно-цирковий колектив «Фієста» відзначив 15-річчя від дня створення. Кожен заклад має свою візитну картку, за якою його пізнають. Безсумнівно, вже багато років поспіль Менський район і навіть область має яскраву, творчу, веселу і життєдайну візитівку, ймення якої і саме співзвучне святу – «Фієста». Вона уже переросла «дитинство», успішно подолала «перехідний вік» і входить у золоту пору «юності». І хоча 15 років з точки зору історії – це тільки миттєвість, та для дитячого об’єднання – це вже солідний вік. За плечима – дні і ночі кропіткої роботи, тернистий шлях до визнання, безліч справді феєричних виступів, десятки талановитих вихованців, сотні нагород, премій і дипломів, цікаві гастролі і враження. А попереду – ще більше. На чолі колективу – завжди юна, весела, життєрадісна, креативна і талановита Анжела Цигипа, яка впевнено веде свій колектив до зіркових висот.

У 2012 році було присвоєно звання «народний аматорський колектив» комік-студії «Чорне і Біле» Коропського РБК. На протязі 6 років успішно керує колективом всебічно обдарована людина, талановитий письменник – гуморист, композитор, художник, методист РБК В’ячеслав Балакін. Цей колектив спеціалізується на створенні та виконанні гумористичних і сатиричних мініатюр (скетчів, інтермедій) музичного і театрального жанру. У репертуарі колективу в основному гумористичні, сатиричні та пародійні твори самого В. Балакіна, а також його колег на місцеву тематику: М.Комар «Життя-буття», В.Городня «Диверсія», В.Балакін п’єса «Таможня», мініатюри «Домашні тварини», «Кризовий момент», «Зарплата в Манхеттенському БК», «Французька родина на Вишеньківських просторах», В.Балакін та Н. Поліщук «Гуляли весілля», В.Балакін та В. Плющ «Особливості Мезенського національного парку», В.Балакін та Л. Ткаченко «Мемуари гумористів» та «Шкільне життя». Кожного року на День гумору комік-студія показує нову яскраву гумористичну програму з незмінним аншлагом глядацької зали. Також колектив бере активну участь у щорічному традиційному «Миколаївському ярмарку».

Яскраві постановки за класичними і авторськими творами, театральні експерименти, дивна атмосфера відвертості, щирості, доброзичливості, взаємовиручки, творчості і натхнення - все це студенський драматичний театр "Ілюмінатор". Ось вже більше 10 років цей аматорський колектив діє на базі Чернігівського національного педагогічного університету, для багатьох нинішніх і колишніх студентів різних факультетів він став другим будинком. За ці роки через нього в той чи іншій мірі пройшли більше 350 осіб. "Хрещеним батьком" театру "Ілюмінатор" став старший викладач кафедри педагогіки і методики початкового навчання ЧНПУ Олександр Норов.

Завдяки діяльності обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв станом на 01.01.2009 р. в області працює 157 самодіяльних художників та 962 народних майстра декоративно-прикладного мистецтва.
Невичерпним джерелом пізнання культури народу і його історії, родючим ґрунтом для спілкування поколінь є народна художня творчість. А Чернігівське Полісся – край працьовитих, талановитих і духовно-багатих людей, де широко розвинуто народне мистецтво, що передається з покоління в покоління.
На цій землі живуть споконвічні хлібороби, торгові люди, ремісники. Намагаючись прикрасити своє оточення, люди оздоблюють візерунками предмети побуту, житло, середовище, в якому живуть. А тому дуже поширені на Чернігівщині ткацтво, гончарство, вишивка, різьбярство, лозоплетіння, бо тут були для них відповідні умови, а саме – необхідний матеріал: глина, дерево, камінь, лоза, льон, коноплі тощо.

Завітавши до нас, Ви відчуєте національний дух древньої Чернігівщини, втілений у фантазійних узорах з грифонів, химер, геометричних візерунках на дерев’яних виробах; у витончених виробах з лози і соломи; а у прекрасних місцевих вишивках і високохудожніх картинах наших митців Ви побачите притаманну Чернігівському краю колористику.

Один з найпопулярніших у нас на Сіверщині вид прикладного мистецтва – вишивка.
Народна вишивка – один з найдревніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор виконується на різних тканинах, шкірі тощо бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням, сріблом і золотом.
Цей вид мистецтва виник дуже давно. Зразки найдавніших вишивок в музеях Європи відносяться до V ст. нашої ери. А пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Перше товариство художників Чернігова було засноване наприкінці 1916 року. Воно об’єднувало як художників-професіоналів, так і художників-аматорів
У ньому, наприклад, працювали видатні художники: І.Г.Рашевський, Г.О.Коваленко, С.Д.Бутник, М.І.Жук.
Після другої світової війни у м. Чернігів прибули А.Н.Шкурко і А.Н Мордовець. Навколо їх гуртуються художники-професіонали, які згодом сформували Чернігівське відділення Спілки художників УРСР.
Взагалі, бурхлива історія розвитку народної творчості на Чернігівщині розпочинається в радянські роки з організації в районних містах і селищах широкої мережі клубів культури. На їх основі створюються студії живопису, майстрів народно-прикладного мистецтва і художньої самодіяльності.

Серед усіх жанрів аматорського мистецтва в Чернігівській області вокально-хоровий жанр займає найважливіше місце, як найбільш масовий і розвинений
Народний хор явище похідне від народного гуртового співу, бере свої початки від фольклорної пісні.
Чернігівський край багатий своїми пісенними традиціями. Хорові колективи та ансамблі Чернігівщини поділяється на мішані та однорідні, з народною та з академічною манерою виконання, мають різноманітний розширений репертуар.
Колективи демонструють нові творчі здобутки, заряджають високою духовною енергією, натхненням, любов’ю до прекрасного шанувальників хорового співу.

Хорових колективів в області налічується - 128, вокальних ансамблів - 684, ансамблів малих форм - 796.
Помітна виконавська майстерність і сценічна культура виявляється в діяльності багатьох «народних аматорських» колективів, яких в Чернігівській області нараховується - 46.

Наприкінці ХVІІІ ст. в окремих регіонах Чернігівщини розвивались скляне та гончарне виробництва.
Гончарство - обробка глини та виготовлення різноманітного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, збереження й подачі на стіл тих чи інших страв (горщики, миски й полумиски, глечики, макітри, гладишки, баньки, барильця, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо.
Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Чернігівщині це: Ічня, Городня, Короп, Ніжин, Олешня, Кролевець, Шатрищі, Семенівка тощо.
Найкращі традиції гончарства та кераміки продовжують такі майстри Чернігівщини як Янков С.Т., Фалалєєва С.В., Цупко О.А., Піщур А.С., Луцук О.С. та багато інших.

Дерево - найбільш доступний і красивий природний матеріал на Поліссі. Адже Чернігівщина має один з найбільших творчих потенціалів і одні з найкращих здобутків у галузі художньої деревообробки. Наші талановиті земляки не тільки зберегли, а й розвинули традиційне мистецтво, надто ж у Чернігівському, Новгород-Сіверському та Ніжинському осередках.
Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Деревообробними промислами тут займалися з часів прадавніх слов’ян. У ХVІІІ-ХІХст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. В цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці); у техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів). Розвивалось у краї й ажурне (пропильне) різьблення, яке найбільш часто використовували у декорі дерев’яних архітектурних споруд. Високорельєфне різьблення застосовували у декорі різних деталей іконостасів, рам для дзеркал, меблів.