Близько 6000 р. до н.е. в Сирії, Ливані і Турції зародились не тільки перші форми кустарного виробництва бусин, що вважалися амулетами, але і торгівля ними. На жаль старовинних прикрас із бісеру збереглось не так вже й багато. Бісер – матеріал нетлінний, а ось тканина з часом втрачає свою міцність і нитки рвуться.
Протягом віків художники-дизайнери шукали і шукатимуть можливості задовольнити найвибагливіші потреби модниць, підкреслити їх індивідуальність. Як підказує практика, все частіше з’являються шанувальники ексклюзивних прикрас.
Вироби з бісеру майстрині Анжеліки Сусоєнкової незвичайні, їх навряд чи сплутаєш з виробами інших майстрів, хоча вона займається бісероплетінням порівняно недавно. Народилась Анжеліка Олексіївна 4 квітня 1969 року в м. Бресті (Білорусь). Закінчила Мінський державний університет культури з відзнакою та Чернігівський державний інститут економіки і управління. Працювала у відділі літератури з мистецтва у Брестській обласній науково-універсальній бібліотеці ім. М.Островського та на телебаченні. Певний час була економістом, але потяг до творчості переміг: Анжеліка стала відомим в майстром-дизайнером з бісероплетіння. Знання щодо цього виду мистецтва черпала з літератури, шукала різноманітні матеріали в Іnternet, листувалась з майстрами з різних країн. У 2004 році в Москві закінчила курс «Бісерний дизайн – бісероплетіння» у викладача Галини Пчолкіної і в цьому ж році у Москві вийшов авторський випуск журналу «Чудесные мгновения», повністю присвячений роботам Анжеліки Сусоєнкової.

Баженова Тетяна Олексіївна - народилася 03.06.1936 р. у Ленінграді (Санкт-Петербурзі), зазнала важких випробувань під час блокади і евакуації.
Рукоділлям займається з дитинства. Спочатку було вишивання гладдю та хрестиком, а протягом останніх майже 15 років працює переважно в техніці «клаптикового» мистецтва, що є одним з традиційних видів народної творчості, у якого давня історія та глибоке коріння.
Шиття із «клаптиків», по своїй суті, дуже близьке до стародавнього мистецтва мозаїки, яке має назву «печворк»: шматочки тканини правильної геометричної форми (квадрати, прямокутники, ромби) зшивають між собою в певній послідовності, відповідно до схеми узору, і таким чином створюється велике полотно.

Народився 10 травня 1949 р. в м. Кролевець на Сумщині.
Закінчив Кролевецьке профтехучилище художнього ткацтва в 1968 р.
У 1973 р. – архітектурне відділення Львівського сільськогосподарського інституту і за направленням приїхав на роботу в Чернігівський рекламний комбінат, де пройшов шлях від художника до керівника підприємства.
Працює в техніці акварельного, олійного живопису, карбуванню по металу, декоративного розпису, різьби по дереву, вітражу. Член «ДП» з 2006 р.

Займається живописом з 1952 року. Закінчив Московський заочний університет ім. Н.К.Крупської з малюнку і живопису. Старший майстер, художник-оформлювач (1972 р.), художник-реставратор в художньому музеї (1983-1998 рр.).
Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних виставках.
Лауреат ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості (1987 р.). Роботи придбані Чернігівським художнім музеєм, Палацом Жовтневої революції в Києві.

Народилась 21 жовтня 1947 р. Інженер.
Закінчила Всесоюзний заочний університет мистецтв, де вчителями були: М.Самохін, Є.Ізмайлов.Вчителі на Чернігівщині: Пилипенко Д.Г., Трубчанінов В.І., Федоритенко Т.М. Живописець. Брала участь у загальних, сімейних, персональних виставках (з 1970 р.).
Роботи знаходяться в приватних колекціях у Польщі, Німеччині, Ізраїлі.

Народився 17 березня 1937 р. на Миколаївщині. Першим вчителем малювання став Діордієв О.М.
Закінчив вище військово-політичне училище, а також у 1959 р.- факультет графіки і живопису в Московському університеті ім. Н.К.Крупської. Останнім часом працював у Гончарівському гарнізоні вчителем початкових класів. Член «ДП» з 2001 р.
Постійний учасник загальних і обласних виставок.

Бешун Людмила Олександрівна народилась 22 липня 1948 року в м. Чернігові і весь цей час живе в своєму рідному місті, в оточенні дивовижної краси стародавніх історичних пам’яток та історичних місць, красуні Десни і її чарівних круч, озер та луків. Художниця романтичного складу (аквареліст). Улюблений жанр-пейзаж.

Гачегова Ніна Федорівна - керівник студії художньої вишивки з 1996 р. у Центрі народних ремесел для дітей та юнацтва.
Член Чернігівського осередку Національної Спілки майстрів України.
Вишивкою займається з 1995 р. Працює у напрямку, характерному для нашого регіону - вишивання білими та чорними нитками, інколи з додаванням ниток інших кольорів.
Зберігає і продовжує традиції народної вишивки.

У 1982р., за ініціативи керівника студії живопису Карпенка О.І. та методиста ОНМЦ Мороза В.І. засноване творче об’єднання живописців і майстрів народно-прикладного мистецтва «Деснянська палітра». Воно об’єднало понад 300 народних талантів, людей різного віку і різноманітних професій. Карпенко О.І. – самодіяльний художник, учасник ВВв, офіцер запасу став першим головою «Деснянської палітри».
У 1990 р. головою об’єднання обрано офіцера у відставці Шевченка А.В. З цим періодом пов’язується розділення «Десняської палітри» на два відділення – живописців і майстрів народного мистецтва. Відтоді «Деснянська палітра» стає об’єднанням живописців. Проводяться зустрічі на методичних зборах з художниками-професіоналами, де, власне кажучи, передавався досвід професійної школи живопису.
Вони були різних професій, але всіх їх об’єднувала велика любов до образотворчого мистецтва. Їх живописні твори приваблювались безпосередністю в розумінні свого завдання відображати життєву правду, що під час межує з наївним реалізмом. Але це не заважало захоплюватись їхніми талантами, оскільки метою життя у них була інша професія. Серед них були робітники, інженери, учителі, учені, військовослужбовці та інші.
З 1996 р. і до цього часу об’єднання очолює Мігрін В.М. «Деснянська палітра» продовжує свою діяльність у напрямку вдосконалення виставкової роботи. Приходять нові таланти, які примножують добрі традиції художників об’єднання.

Плетіння – одне з найдавніших ремесел.
Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. До наших днів збереглися багаточисельні свідоцтва про плетені предмети першої необхідності з античної епохи.
Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.
Найбільшого розвитку в багатьох країнах світу досягло мистецтво виготовлення плетених виробів в другій половині ХІХ і початку ХХ століть.
На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з обробленої лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з’явився такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози розкорчовувались навіть виноградники.
Цим ремеслом почали займатись багато людей і навіть відкрили спеціальні школи. В 90-х роках ХІХ століття лозоплетіння широко розвивалося і на Україні, зокрема в Корсунь-Шевченківському.
На Чернігівщині збудували лозполетільний завод.