Східні слов’яни в дохристиянські часи мали переважно землеробський характер господарства, а тому дуже сильно залежали від активності сонця. Дати літнього і зимнього сонцестояння є великими поворотними моментами руху сонця по небосхилу. Саме тому, з точки зору наших предків, природно було в ці дні влаштовувати святкування з використанням вогню – символу небесного світила. Влітку, в ніч з 21 на 22 червня, обрядом скочуванням палаючого колеса з пагорба у річку люди хотіли зменшити активність сонця, щоб воно повернуло на осінь, пору збору врожаю. А взимку, в ніч з 21 на 22 грудня, відбувався зворотній процес: розпалювали «новий вогонь», щоб змусити небесне світило «відродитися» та повернути на весну, пору початку польових робіт.
Коли наступали найкоротші дн ... Читати далі »