Продовження.

Театрали не скучали
В калейдоскопі помітних фактів і подій про культурне життя області початку 40-х років виразно проступала деталь, що засвідчувала особливу прихильність чернігівців до драматичного мистецтва.
Без перебільшення можна сказати, що театр став органічною часткою їхнього духовного життя, оскільки вони відчували, що служителі Мельпомени працюють з повною самовіддачею.
А заспокоїтись на досягнутому акторам не давали вимогливі режисери. Влучно висловив їх високу відповідальність перед глядачем режисер обласного українського драматичного театру ім. Шевченка Романенко під час наради активу театральних працівників, що відбулася 24 вересня 1940 року: «Творча думка в театрах повинна кипіти».

Продовження

Життя супутниця весела
Пісня стає справжньою веселою супутницею життя, потребою душі не тільки молодих, а й літніх людей. Причому навіть дуже поважного віку. Не одразу й повіриш, коли читаєш такі рядки у репортажі на цілу газетну сторінку про трудові будні і дозвілля села Гнилуші Остерського району: «Молодь збирається до просторого світлого клубу. Прямує сюди і 90-річний дідусь Семен Макійович Піскун. Він у нас активний, жодних зборів не пропускає. Та й в колгоспі працює добре – стахановець… Після зборів відбувся концерт. Виступив піонерський хор. Звучали пісні, вірші…»
На цьому місці журналістське передчуття почало прогнозувати головну інтригу події: мало того, що дід Семен в свої 90 залишається в колгоспі стахановцем, він зараз підніметься на сцену і заспіває. Інтуїція підвела. Зате свою небайдужість до пісні, як і до праці, підтвердив. Він сидів у першому ряду і жваво підтримував юних артистів, ненароком підтвердивши свою причетність до пісні в минулому: «Раніше ми сумні пісні співали, а зараз бадьорі, веселі. Яке й життя, такі й пісні».

Продовження

Життя супутниця весела
Культурологічна тематика на шпальтах обласної преси тридцятих-сорокових років займала помітне місце в загальному потоці інформації суспільної значимості про життя нашого краю, України, інших республік тодішнього Радянського Союзу і світу.
На той час в Чернігові виходило два видання з обласним статусом – «Більшовик» та «Молодий комунар». Друга, як видно з назви, - була адресована молоді. Але передплатник будь-якої з них мав можливість постійно (на відміну від переважаючих нині тижневиків вони були щоденними) отримувати оперативну і постійну інформацію. В цьому сенсі обидві газети становлять неабияку цінність для краєзнавців-дослідників, просто допитливих людей. Важко було утриматись від спокуси збочити з магістральної теми і автору цих рядків. Але зважаючи на певні умовності роботи з архівними матеріалами, серед яких чи не найбільш гальмівним елементом є обмежений термін користування архівними матеріалами при тривалому на них очікуванні, доводилось долати в собі це бажа

Як ми вже повідомляли,обласному навчально-методичному центру культури і мистецтв виповнилося 75 років.
Будинок народної творчості…Такою милозвучною і дорогою серцю кожного , хто пов'язав свою долю з мистецтвом, або прагнув цієї мети, була її первісна назва. Понад чотири десятиліття проіснувала вона. Потім почала змінюватись в залежності від розширення сфери діяльності мистецького закладу та службових функцій працівників.
Про обґрунтування, а часом і не повну виправданість цих змін читач дізнається з матеріалів історичної експедиції, здійсненої дослідниками біографії ОНМЦКіМ.
Це була справді романтична, повна пізнавального і морального задоволення, подорож у минуле. Здмухнувши пил десятиліть не з однієї тисячі сторі архівних фондів, перегортавши десятки газетних та журнальних підшивок, довелося майже фізично відчути атмосферу, в якій працювали наші попередники, у чомусь позаздрити їм, а в дечому поспівчувати.

Будинок народної творчості…Цей термін як спеціальне поняття в галузі культури з’явився 75 років тому, прийшовши на зміну так званим базам самодіяльного мистецтва.
Відтоді первісна назва новоствореного в Чернігові культурологічного закладу неодноразово змінювалась, поступово ускладнюючись, але зберігаючи свою основну функцію – стояти на чатах народних мистецьких традицій. Нині це обласний навчально-методичний центр культури і мистецтв.
Розмова з його нинішнім керівником Надією Заваліною дасть змогу зацікавленому читачеві разом пройти мистецькими стежками краю довжиною в три чверті століття, зробити відповідні висновки, а реальним першопроходцям культурологічного закладу різних періодів його становлення заново пережити чудові миттєвості своєї причетності до творення прекрасного.

З А Я В К А на участь у IX Міжнародному фольклорному фестивалі національних культур “ПОЛІСЬКЕ КОЛО”
(для колективів та окремих виконавців)
24 серпня 2013 р. м. Чернігів

З А Я В К А на участь у IX Міжнародному фольклорному фестивалі національних культур “ПОЛІСЬКЕ КОЛО”
(для майстрів)
24 серпня 2013 р. м. Чернігів

ПОЛОЖЕННЯ про XІІ Міжнародний фольклорний фестиваль національних культур “Поліське коло”
24 серпня 2017 року, м. Чернігів

ПОЛОЖЕННЯ про VI Відкритий фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «КИЇВСЬКА РУСЬ»

PRINCIPLES of VIII folklore festival of national cultures “Poliske Kolo”
August, 24, Cherhihiv