 «Труд переростає у красу»
Піднесено і переконливо передав динаміку відбудови зруйнованого війною в 1941-44 роках народного господарства України видатний поет Павло Тичина у своєму вірші «І рости, і діяти…».
Напевне, у пам’яті не лише ветеранів художньої самодіяльності, а й школярів того часу звучать бодай окремі його рядки, адже протягом багатьох років він залишався хрестоматійним і репертуарно престижним.
Усмішка в народу розцвітає,
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! – труд переростає
у красу.
На тему відбудови писало тоді багато поетів, але не кожному з них вдавалося так виразно і експресивно передати ауру цього процесу і знайти таку ударну афористичну кінцівку.
Осторонь злободенних тем не стояли і чернігівські початківці, а обласна газета «Деснянська правда» дбайливо підтримувала юні таланти, щедро надаючи їм площу на своїх сторінках. Як і Кузьма Журба, про якого ми вже писали, помітно вирізнявся серед них своєю нестандартною манерою письма Дмитро Куровський. Втім, переконайтесь в цьому самі з уривків його вірша «Будівникам», вміщеного в цій газеті 19 травня 1946 року:
Серцю підлегла // Думка одна,
Дерево й цегла// Стеля й стіна.
Домнам і нивам// Творчо радій!
Ганьба лінивим,// Слава в труді.
Славно і гордо,// Трудівники,
Чудорекордом// Гляньте в віки!
А плоди ентузіазму відбудови дійсно були подиву гідні, і їм не соромно було «глянуть в віки», до чого закликав молодий поет. Немов містичний птах фенікс , який, проживши сотні літ, спалював себе, а потім воскресав, щоб заново почати життя молодим, визволена від німецько-фашистських загарбників Чернігівщина поставала з руїн у риштуваннях новобудов.
Вже 9 червня 1944 року, тобто через 9 місяців після визволення обласного центру «відбулась нарада в справі генерального планування і відбудови м. Чернігова», як писала «Деснянська правда» в номері від 11 червня.
Принагідно хочеться звернути увагу на оперативність інформування газетою своїх читачів (вона виходила п’ять разів на тиждень, а друкувалася на недосконалому поліграфічному обладнанні), чим поспівчувати своїм колегам-попередникам у їх напруженій праці, а заодне пояснити нинішнім читачам газети «Живи з надією» низьку якість фоторепродукцій, вміщених у цьому номері, і, на жаль, у найближчій перспективі.
Зате кожен номер давав читачеві своїми інформативними добірками широке уявлення про життя не тільки області, а й країни в цілому та зарубіжжя. А це особливо важливо для краєзнавців – яку б тему ти не досліджував, обов’язково виникне спокуса бодай побіжно торкнутися іншої і повернутися для більш глибокого вивчення. А потреба в цьому є, особливо це стосується молоді – в підшивках старих газет таїться корисний порівняльний фон для допитливих.
Та повернемось до магістральної теми, вираженої афоризмом «Труд переростає у красу».
Спочатку загальна картина змін, що відбувалися після визволення області:
«За два роки на Чернігівщині відновлено 38 районних клубів, 13 будинків культури, 38 райбібліотек, 2 обласні і 2 міські бібліотеки з книжковим фондом 175тисяч книг».
А ось конкретика:
«…У колгоспі «Червоне селище» села Галиця Ніжинського району відкрито колгоспний театр. Він споруджений методом народної будови. Це красивий двоповерховий будинок площею 4500 кв.м. Прекрасно оформлений зал на 500 місць. Величний вид колонади фойє. Поряд велика кімната-роздягальня, буфет. Перед оформленою сценою є місце для оркестру. Театр збудовано виключно силами колгоспників. Будівельний матеріал артіль виготовила на своєму цегельному заводі».
«У с. Хрещатому Олишівського району є прекрасне приміщення сільського клубу. Навіть не в кожному райцентрі є подібні приміщення. Ще рік тому тут була інша картина. Зміни сталися завдяки проведеним недільникам».
Подібні інформації, що свідчать не лише про самий факт відновлення культурологічної інфраструктури на селі, а й про фундаментальний підхід до цієї справи, вміщені на сторінках «Деснянської правди» впродовж 1945-1947 років, що водночас засвідчує і швидкі темпи цього процесу.
Разом з інфраструктурою змінювалась на краще і картина з художньою самодіяльністю, про що йшлося у попередньому номері газети «Живи з надією».
На початок 1947 року в області налічувалось 1200 аматорських різножанрових гуртків, в яких гартували свої здібності понад 13 тисяч колгоспників, рбітників та інтелігенції, а в середині 1948 року ці цифри зросли відповідно до 1380 і 15 тисяч.
Відтак побільшало турбот у працівників обласного будинку народної творчості. На допомогу їм прийшли позаштатні методисти обласного методкабінету, облвідділу культурних установ та обласного лекційного бюро.
В грудні 1948 року в ОБНТ відбувся семінар позаштатних методистів, де йшлося про організацію методичної роботи в районних будинках культури.
ОБНТ почав по-справжньому розправляти свої творчі крила. Про його пошуки і знахідки детально розповімо у наступному номері.
(Далі буде)
Ведучий рубрики —
Василь Щербоиос,
член Національної спілки
журналістів України
|
Президент України
