Головна » 2019 » Травень » 24 » Зустріч представників активу ветеранських організацій Чернігівської області
Зустріч представників активу ветеранських організацій Чернігівської області
10:38
Історія – це людська пам’ять, вона нічого не забуває: ні доброго, ні поганого, все в неї на обліку, все передається з покоління в покоління. “Ніхто не забутий, ніщо не забуто” – слова високої моральності і неминучої кари. Ці слова народилися тут, у нас, на нашій землі. А коріння їх глибоко під землею: у могилах тих, хто не забуті. Вмер не той, кого нема в живих, а той, хто забутий.
Захід відбувався в рамках 75 річчя визволення України присвячений76 річниці корюківської трагедії. Серед присутніх представники активу ветеранських організацій Чернігівської області з 5 районів. Очолює делегацію відповідальний секретар обласної організації ветеранів України Наталія Федорівна Савєльєва.
Друга Світова війна, найтрагічніша війна в історії цивілізації. Гіркі шляхи відступу. Згарища на місцях міст і сіл,чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало щасливе життя. Небачена людська мужність. Безприкладна повість людської стійкості: «до останнього подиху…».
«Ніхто не забутий, ніщо не забуте» - з гордістю заявляли про минулу світову війну радянські пропагандисти. Жодній іншій події в історії не було присвячено стільки уваги – пам’ятників, музеїв, фільмів, пісень. Багато тем про героїзм у боротьбі з нацизмом, не менше – про звірства нацистів на окупованих територіях. Кожен школяр знав про Хатинь – село в Білорусі, перетворене на символ усіх спалених німцями сіл (знищено149 осіб).Чеське Лідіце(320 чоловік), французька Орадур (642 чоловіки), але радянська пропаганда чомусь мовчала про Корюківку – попри те, що саме тут було знищено найбільше людей під час каральної операції нацистів – близько 7 тисяч осіб, попри те, що тут спалили 1290 будинків, попри те, що ця каральна операція була найбільшою не лише на теренах СРСР, але й усієї Європи! Корюківка не вписувалася в радянський канон пам'яті, бо розбивала один із базових міфів про війну – радянських партизан як "народних месників", які ціною власного життя захищали місцеве населення. Правда про корюківську трагедію демонструвала зовсім іншу поведінку цих "захисників" – саме їхня акція спровокувала каральну операцію нацистів. В той час,коли загін карателів нищив селище та його мешканців, майже в десять разів чисельніший партизанський загін, що розташувався за кільканадцять кілометрів, не зробив нічого для їх порятунку.
1-2 березня 1943 року гітлерівський каральний загін оточив весь населений пункт. Усіх мешканців зганяли у великі будинки , церкви, ресторан і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати і околиці і вбивали жителів. До речі, ресторан був на місці нинішнього Меморіалу, де ми з вами знаходимось, і де було розстріляно найбільше людей. Після знищення корюківчан карателі спалили будівлі. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, Холмах. 9 березня карателі повернулись, щоб добити вцілілих. До цієї каральної акції нацисти в Корюківці в грудні 1941 року розстріляли 7 партизанських розвідників. У січні 1942 року розстріляно все єврейське населення Корюківки числом до 300 осіб, 26 лютого 1942 року убито 131 чоловік з партизанських сімей і сімей районних партійних працівників. З лютого до листопада – поодинокі вбивства мирних жителів. У листопаді 1942 року знищені всі цигани Корюківки – 12 осіб. Повністю перерахувати всіх загиблих неможливо. Криваві події тих часів відображені в творах нашої місцевої поетеси Ольги Лантух.
Давайте помовчим…
Пробуджується спогад навесні
Не пролісками – снігом багрянистим
Ті березневі, ті трагічні дні,
І долі безпорадні, і фашисти…

Не знала ще Корюківка тоді,
Яким жорстоким світ людський буває.
За знівечені душі молоді
Донині її стогін не вгаває.

Безвинні жертви пусткою кричать
Впиваючись у пам’ять сніжним вієм.
Лиш обеліски вічністю мовчать…
Давайте й ми помовчати зумієм

За перше й друге березня оте,
Де сніг вкривався полотном кривавим,
Де жевріло не сонце золоте,
А вогняна корюківська заграва.

Давайте помовчим за стогін, плач
Тих семи тисяч – тисяч безневинних
О сорок третій пам’ятний, пробач,
Що біль такий змогла вчинить людина!

Нехай не буде горю вороття!
Корюківку зуміймо захистити!
Помовч, людино, хвильку…За життя.
За право в цьому світі мирно жити!


Радянська пам’ять про Другу світову була вибірковою і використовувалась не тільки для вшанування загиблих, а і для політичних маніпуляцій з живими. Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах, він показує, що наша країна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат від Третього Рейху. Про це маємо пам'ятати в Україні, про це мають знати у світі. У переліку відомих у всьому світі найстрашніших злочинів нацистів – таких як знищення чеського села Лідіце чи французького Орадур-сюр-Глан – має бути місце і для української Корюківки.
У 1977 році був відкритий цей Меморіал на честь героїчного опору жителів Корюківщини нацистським окупантам . Його створила київський архітектор Інна Коломієць, яка працювала над пам’ятником 6 років. Сьогодні ми з глибоким сумом вшановуємо загиблих та кладемо квіти до пам’ятника в знак вічної шани та поваги тим, кого забрала жорстока війна.


Категорія: Корюківка | Переглядів: 78 | Додав: lena | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar

Переклад

Інформація

Календар

«  Травень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Пошук

>

Форма входу

Вітаю Вас Гість

Логін:
Пароль:

Фестивалі

фестиваль "Поліське Коло"
фестиваль "Київська Русь"
фестиваль "Київська Русь"

Культурний простір

Вітаємо!

Сьогодні: іменинників немає

Статистика

О.Майшев © 2019 | Чернігівський обласний центр народної творчості.