ПОЛОЖЕННЯ про Відкритий фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств „Київська Русь”
Фестиваль є традиційним і проводиться щорічно в смт. Любеч Ріпкинського району, Чернігівської області.
У 2015 році фестиваль відбудеться 12 вересня

З А Я В К А на участь у VII Відкритому фестивалі традиційного слов’янського мистецтва та бойових єдиноборств «КИЇВСЬКА РУСЬ» (для майстрів)
12 вересня 2015 р., смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області

З А Я В К А на участь у VII Відкритому фестивалі традиційного слов’янського мистецтва та бойових єдиноборств «КИЇВСЬКА РУСЬ» (для колективів та окремих виконавців)
12 вересня 2015 р., смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області

РІЧНИЙ ПЛАН ЗАКУПІВЕЛЬ (зі змінами ) на 2015 рік

Додаток до річного плану закупівель
Чернігівський обласний навчально-методичний
центр культури і мистецтв

(Продовження)

Обласний будинок народної творчості: новий старт
Якщо вдатися до порівняння, відштовхнувшись від прислів’я про чоботаря, який, дбаючи про своїх клієнтів, сам залишається без взувачки, то обласний будинок народної творчості, створений, як відомо, для розвитку самодіяльного мистецтва, перебував у цій парадоксальній ситуації майже десять років.
Нагадаємо: створений він у 1939 році, а його гучна назва протягом зазначеного часу залишалася суто номінальною – «Будинок» займав навіть не окрему кімнату, а лише куток у ній, де вже обґрунтувалися ще дві організації. Якщо на побутовому рівні з незручностями «комуналки» ще якось можна було змиритися, втішаючи себе ходячим образним висловом «в тісноті, але не в обиді», то з творчою роботою такі умови були несумісні.
Архівні матеріали свідчать, що контролюючі основну діяльність особи з розумінням ставились до прохань керівництва ОБНТ поліпшити умови праці, прямо називаючи речі своїми іменами.

«Труд переростає у красу»

Піднесено і переконливо передав динаміку відбудови зруйнованого війною в 1941-44 роках народного господарства України видатний поет Павло Тичина у своєму вірші «І рости, і діяти…».
Напевне, у пам’яті не лише ветеранів художньої самодіяльності, а й школярів того часу звучать бодай окремі його рядки, адже протягом багатьох років він залишався хрестоматійним і репертуарно престижним.

Не скорилася чужинцям навіть пісня українська

Криваво-попільні «автографи», що їх полишили німецько-фашистські загарбники за два роки свого хазяйнування на терені Чернігівщини (1941-1943 р.р.), пекучим болем відлунюють у чутливих серцях очевидців тих жахливих подій і їхніх допитливих нащадків – незалежно від того, як вони постають перед ними: оживають в пам’яті, приходять з документальних, оперативних інформаційних джерел того часу, чиїхось мемуарів тощо.
Загальновідомо: Чернігівщина належить до числа найбільш постраждалих областей України під час Великої Вітчизняної війни. Вражаючі цифри на підтвердження цього факту щороку озвучуються на офіційних заходах з нагоди визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників. І оскільки ми стоїмо на порозі чергової річниці цієї вікопомної події, навряд чи варто зайвий раз вдаватися до сумної статистики, а от окремі епізоди війни, звичайно, в контексті досліджуваної теми, не зайве подати в деталях. Як ілюстрацію до звірств окупантів. Як нагадування: подібне не повинно повторитися.

Продовження

Як гартувалися юні таланти

Люди, чиє школярство випало на передвоєнні і перші повоєнні роки, либонь, добре.пам'ятають, як учителі вимагали від них не тільки гарно вчитися, а й не байдикувати в позаучбовий час.
Для цього в школах існували різноманітні гуртки, що давали змогу поглиблювати знання з улюблених предметів або ж розвивати свої особливі здібності.

Продовження

Клубні контрасти
Поряд з високим пафосом, присутнім в газетних публікаціях про роботу закладів культури області, нерідко звучали і гостро критичні нотки. Прагнули бути об’єктивними у своїх звітах і працівники установ, покликаних контролювати їхню діяльність.
Контрасти вражень від побаченого на місцях були доволі разючими. І якщо спробувати виразити їх словесною формулою, вона правомірно може виглядати так: «Звучав оркестр і мукали телята».
І те й інше можна було почути в клубах області у 1939-1940 роках. Почнемо з більш милозвучного. Тим більше, що в даному випадку мова піде про оркестр джазовий – явище на той час принаймні для глибинки не з типових.